Історія найдавнішого монастиря Закарпаття
Точна дата заснування Грушівського Архангела Михаїла чоловічого монастиря невідома. Перші згадки про монастир зустрічається в 1242 році, коли монастирські споруди пограбували монголо-татари. Ченці скаржилися в письмовому зверненні до угорського короля Бейлі ІV, про те що на монастир нападали монголо-татари. Вони вбивали ченців, спалюючи архівні документи і відбираючи їхні цінності. Можливо що заснування монастиря відбулося набагато раніше. Ця найдавніша обитель в той час мала більше 6 тисяч гектарів землі, куди входили три селища (Грушево, Тересва, Криве). Грушівський монастир прославився своєю друкарнею. Тут були надруковані абсолютно унікальні книги. Перша в світі книга, надрукована на церковно-слов’янською мовою, побачила світ в самому кінці XV століття. Це був знаменитий Октоїх (Восьмигласник) князя Черногорина Црноєвіча, виданий в 1493 році. Цю святиню можна і зараз побачити в Цетінській митрополії. Згодом виникає книгопечатання в Грушівській обителі. Для всього Марамороша і навіть більше – для всіх Карпат це стало подією величезного значення. Безцінні рукописи, які часто існували в одинарному екземплярі, тепер могли бути врятовані і розмножені. У боротьбі з папистським Римом, з агресивними католиками, наявність у православних своєї друкарні під заступництвом великої Грушівської святині, було великою перемогою – благословенною справою! Саме наявність в Грушеві православної типографії викликало особливу ненависть єретиків до цієї святині. Вона особливо заважала поширенню їх впливу в Карпатах. Незважаючи на те, що Грушівський монастир перестав бути центром Мараморошської єпископії, завдяки наявності єдиної в краї православної друкарні, Мараморош став общепризнаним духовним центром всього Верхнього Потисся. Більш того – вплив Грушева стало відчуватися у всіх Карпатах. В обителі зібралися вчені монахи, яких об’єднало книжкова справа, і монастир став великим місіонерським центром, звідки в різні боки стали розходитися промені благодаті разом з творіннями святих отців Церкви. 13 серпня 1391 р Константинопольський Вселенський Патріарх Антоній ІV заснував монастирську ставропігію. У XVII столітті святиня була розорена двічі – на самому початку століття протестантами-кальвіністами, в самому кінці століття – папістами-католиками, які прийшли в цей час до влади в Марамороші. Якщо після першого руйнування монастир оговтався, то повторне розорення буквально стерло з лиця землі стародавню обитель. Судячи з усього, ненависники Православ’я не тільки зруйнували сам монастир, але ще й вбили ченців. Все місце старинного монастиря буквально всіяне кістками. Розповідали, що одного разу при земляних роботах відрили засипане кам’яне приміщення, де знайшли цілий скелет чоловіка (ченця), в сидячому положенні. Один Господь знає, скільки ченців тут взяло свій мученицький вінець, на які страждання їх прирекли жорстокі гонителі святого Православ’я, скільки мощей святих мучеників хранить благодатна земля Грушівської обителі Святого Архангела Михаїла!
Відродження Святої обителі в ХХІ ст.
Велика святиня чекала свого відродження понад 300 років з самого кінця століття XVIII до початку століття XXI. Те, що Грушівський монастир не був відроджений настільки довгий час, воістину дивно. У першій половині XX століття було відроджено достатньо старовинних та побудовано багато нових монастирів Марамороша, але не було жодної спроби відродити Грушевського святиню! А в 1991 році українсько-румунською владою, по благословенню Високопреосвященнійшого Євфимія, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, був споруджений хрест в пам’ять 500-річчя книговидавництва, де, 7 липня була проведена урочисто Божественна літургія. Історичний екскурс в минуле Грушевського монастиря вказує нам, що ця обитель представляє величезний інтерес не тільки з точки зору історії, а й археології. Тому у вересні 1997 року, почалися розкопки на території даного монастиря, ініціаторами яких були науковці Ужгородського національного університету та вчені з Румунії. Під час розкопок була відкрита частина фундаменту, крім останків храму, було відкрито 9 поховань ченців. В кінці XX століття – початку XXI століття Господь послав безліч чудових знамень, після яких благочестивий народ Закарпатського краю, зрозумівши волю Бога, возобновив свій древній духовний центр. У період 1998-2004г. настоятелем Благовіщенського храму с. Грушева, протоієреєм Михайлом (Дупіном) і його прихожанами був побудований невеликий храм. Рятівна думка про відродження Грушевської обителі виникла у архим. Стратоніка (Легач) при бесіді з правлячим архієреєм, і завдяки його клопотанням на Синоді, він був затверджений як чоловічий монастир.
Його настоятелем був призначений архімандрит Стратонік (Легач). Незважаючи на його 70-річний вік, він прийняв велику відповідальність і нелегку працю для відродження стародавньої обителі. Тим же указом в число братії були зараховані ієродиякон Венедикт (Хромей) і чернець Пімен (Мацола).
В даний час в монастирі настоятелем є архімандрит Петро (Країло) проживають 3 священнослужителі і 5 послушників.
Протягом 11 років у монастирі було побудовано 2 житлових корпуси і храм, на якому знаходиться дзвіниця і встановлені дзвони.
В даному монастирі існують два скити:
Свято-Ільїнський скит с. Дубове Тячівського району Закарпатської області, де несе послух скитоначальника архімандрит Кирил (Шевченко).
Хресто-Воздвиженський скит с.Кричово Тячівського району Закарпатської області де несе послух скитоначальника ієромонах Ієгудіїл (Цюбик).
Монастир розташований в 15 км. від райцентру, зліва від траси Тячів – Рахів.